¬ерлока ¬олодимир
verlok@ukrpost.net
ј“≈ѓ«ћ ¬ќ— –≈—?
(–еценз≥¤ на книгу
"јкадем≥чне рел≥г≥Їзнавство. ѕ≥дручник".
ињв. —в≥т «нань. 2000)
¬продовж останн≥х рок≥в може дес¤ти ≥з в≥тчизн¤ною наукою трапл¤ютьс¤ так≥ "трансформац≥њ", ¤к≥ н≥¤ка наука не може ан≥ по¤снити, ан≥ тим б≥льше - передбачити. ‘ах≥вц≥ з наукового комун≥зму, прокинувшись одного ранку раптом в≥дчувають, що насправд≥ вони - пол≥тологи, колишн≥ аг≥татори зненацька перетворюютьс¤ на спец≥ал≥ст≥в з PR-технолог≥й, а атењсти стають рел≥г≥Їзнавц¤ми. —кажете - чудеса? јвжеж, бо, д≥йсно, чого т≥льки в св≥т≥ Ѕожому не буваЇ.
Ќаприк≥нц≥ минулого року в иЇв≥ вийшла велетенська книжка - "јкадем≥чне
рел≥г≥Їзнавство. ѕ≥дручник". ћожна сказати - п≥дсумок вс≥х рок≥в
постатењстичного бутт¤, а найголовн≥ше - св≥дченн¤ про сучасний р≥вень
≥ нов≥тн≥ здобутки в≥тчизн¤ноњ рел≥г≥Їзнавчоњ науки. ўо ж то за наука
≥ ¤к≥ у нењ принципи? Ќайголовн≥ш≥ з них - принцип об'Їктивност≥ (тобто,
власне, науковост≥) та ≥сторизму. “ак, масло маЇ бути масл¤нистим, сало
- солоним, а наука - науковою, з цим, д≥йсно, н≥хто не наважитьс¤ сперечатис¤,
бо саме це ≥ називаЇтьс¤ об'Їктивн≥стю. ≤сторизм же автори п≥дручника
розум≥ють ¤к "розгл¤д етап≥в функц≥онуванн¤ й механ≥зму зм≥н ¤вищ"
(стор. 76), тобто, ≥накше кажучи, будь-¤ке ¤вище можна врешт≥-решт описати
й по¤снити, головне - н≥чого не пропустити. ’тось може скаже, що майже
тими самими принципами керувавс¤ й атењзм, царств≥Ї йому небесне. јле
ж то було колись, а тепер у нас рел≥г≥Їзнавство, ≥ боронь Ѕоже ¬ас сплутати!
–≥внод≥ючу цих двох принцип≥в можна було б сформулювати ¤к принцип "украњнського
оптим≥зму": ¤кось воно буде.
ѕопри великий обс¤г, ми б не наважилис¤ назвати цю книжку п≥дручником.
÷е радше пос≥бник, чи дов≥дник дл¤ початк≥вц≥в, головна мета ¤кого - ознайомити
студент≥в з ус≥ма напр¤мками сучасних досл≥джень. « ласки укладач≥в, ¤к≥,
здаЇтьс¤, намагалис¤ вм≥стити п≥д одн≥Їю обкладинкою все, про що њм в≥домо,
книжка виразно нагадуЇ ЌоЇв ковчег, де "кожноњ твар≥ по пар≥".
ѕриродно, що за таких умов н≥ про ¤к≥ науково розроблен≥ принципи викладу
матер≥алу, що й робить книжку п≥дручником, не може йти мова. ѕринцип енциклопедизму,
¤ким, очевидно, керувалис¤ укладач≥, зрештою не п≥шов на користь, оск≥льки
на цьому тл≥ ви¤вивс¤ виразно пом≥тним р≥зний р≥вень опрацюванн¤ тих чи
≥нших конкретних питань, традиц≥й чи галузей. ‘актично перед нами купа
уривк≥в ≥з р≥зних роб≥т з р≥зних тем. ¬ кожен з таких невеликих шматочк≥в
всунуто те що колись називали "основними положенн¤ми", тобто
саме тих нап≥внаукових банальностей, ¤к≥ маЇ в≥дтворити студент на ≥спит≥
щоб викладач був ним задоволений. ¬ цьому сенс≥ це д≥йсно "п≥дручник",
в≥н ≥деально пристосований до лекц≥йно-сем≥нарського способу вивченн¤
гуман≥тарних дисципл≥н, що застосовуЇтьс¤ у наших навчальних закладах.
„ого ж тут насправд≥ бракуЇ? Ќа нашу думку - справжнього ≥сторизму, причому
не в фактолог≥чному, а саме у ф≥лософському сенс≥ цього слова, того самого
≥сторизму, що робить можливим розум≥нн¤ ≥дей, в≥ддалених в≥д нас у час≥,
того що складаЇ смак ≥стор≥њ. ожен, хто в≥зьметьс¤ читати цю книжку не
п≥д час передекзаменац≥йноњ лихоманки, а просто так, заради знанн¤, пост≥йно
в≥дчуватиме, що автори н≥би за старою звичкою щось замовчують, ховають
(в р≥зних значенн¤х цього слова) ¤кусь суттЇву правду, без ¤коњ вс¤ ц¤
д≥йсно велетенська купа факт≥в, ≥нод≥ д≥йсно досить ц≥кавих, а ≥нод≥ -
просто помилкових (на стор. 490 папська енцикл≥ка чомусь названа "енциклопед≥Їю")
, розсипаЇтьс¤ на порох.
олишн≥ атењсти критикували рел≥г≥ю насправд≥ знаючи про нењ дуже мало,
так що кожен м≥г легко збагнути, що вс¤ ц¤ "пропаганда" - просто
дурниц≥. —учасн≥ рел≥г≥Їзнавц≥ значно б≥льш осв≥чен≥ й "академ≥чн≥",
але в≥д того не легше. ¬они хочуть нас переконати, що рел≥г≥¤ така складнюща
р≥ч, про ¤ку нормальна людина н≥чого второпати не може.
ЋишаЇтьс¤ або "нањвно" в≥рити, або читати велик≥ ≥ трохи нуднуват≥
книжки. "ј чи Ї Ѕог?" - питаЇ простувата людина. "ј це
вже не наша справа." - в≥дпов≥дають академ≥чн≥ рел≥г≥Їзнавц≥.