«ас≥данн¤ в≥д 18.3. 2001
“ема зас≥данн¤ "ѕол≥тичний PR в ф≥лософськ≥й перспектив≥"
ѕрисутн≥ 15 ос≥б. ƒопов≥дач - ќлександр орчевний
- запропонував аудитор≥њ приклад PR-≥вськоњ розробки нев≥домоњ парт≥њ
та своЇ власне ессе з приводу природи PR дл¤ обговоренн¤, при цьому в≥н
не мав нам≥ру пропонувати ¤кусь визначену або розроблену рац≥ональну концепц≥ю.
јле обговоренн¤ схилилось ¤краз до намагань побудувати рац≥ональне по¤сненн¤
такого феномену сучасного житт¤ ¤к PR. ѕри цьому в≥дбувалось н≥би змаганн¤
м≥ж двома позиц≥¤ми - намаганн¤м засудити PR ¤к ¤вище ц≥лком негативне
(до такоњ позиц≥њ схил¤вс¤ допов≥дач) ≥ намаганн¤м виправдати PR ¤к ¤вище
¤кщо не позитивне то принаймн≥ корисне або законом≥рне. –. ƒимерець запитав
- ¤к можливий PR, чи апелюЇ розробник PR-концепц≥њ до фундаментальних
ц≥нностей сусп≥льноњ св≥домост≥? ќтримавши позитивну в≥дпов≥дь, додав
- чому тод≥, апелюючи до таких важливих момент≥в, в≥н , цей PR так часто
Ї нед≥Ївим ≥ не сприймаЇтьс¤? ƒопов≥дач намагавс¤ по¤снити це, стверджуючи,
що немаЇ сусп≥льства ¤к такого, до ц≥нностей ¤кого можна було б звертатись,
зараз сусп≥льство атом≥зоване ... або PR Ї лицем≥рством, ¤ке так ≥ сприймаЇтьс¤
- ¤к брехн¤. ÷е, здавалось би таке зрозум≥ле, по¤сненн¤, банальне, ¤ке
под≥л¤ють багато хто з нас, дозволило однак –.ƒимерцю сформулювати парадокс,
що поставив п≥д сумн≥в саме пон¤тт¤ PR: з одного боку ¤к можливий pablic
relations, ¤кщо немаЇ pablic (сусп≥льства), з ≥ншого боку, ¤к можливий
той самий pablic relations за умови нещирост≥, брехн≥ - де ж тод≥ власне
relations, що ще пов'¤зують з публ≥кою нещир≥ PR-≥вц≥ кр≥м власноњ брехн≥.
—тало ¤сно, що сутн≥сть (або природу) та призначенн¤ PR треба ще зрозум≥ти.
« одного боку ви¤вилось, завд¤ки виступам ќ.ћаЇвського та Ѕогдана (пр≥звище
нев≥доме), що ≥снують об'Їктивн≥ причини ≥снуванн¤ такого ¤вища у сусп≥льств≥
¤к PR: не вс¤ка д≥¤льн≥сть окремих орган≥зац≥й та установ сусп≥льства
може бути прозорою або може бути просто ≥ дох≥дливо по¤снена перес≥чному
громад¤нинов≥, тому ≥снуЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть створенн¤ певного спрощенного
образу ц≥Їњ д≥¤льност≥, зрозум≥лого вс¤кому, створенн¤ певноњ ≥люз≥њ,
¤ка лише наближаЇтьс¤ до д≥йсност≥; PR корисний, бо об'ЇднуЇ сусп≥льство,
окрем≥ його частини, робить можливим обм≥н ≥нформац≥Їю м≥ж ними, PR може
бути обманом во благо. « ≥ншого боку звучали репл≥ки, що PR не Ї продуманою
акц≥Їю (н≥хто не мислить - во благо буде PR чи н≥), в значн≥й м≥р≥ стих≥йний,
спираЇтьс¤ не на розум а на емоц≥њ, харизму, почутт¤ (™вген≥¤ „упр≥на);
PR не Ї власне д≥¤льн≥стю, а Ї швидше боротьбою, змаганн¤м, ареною ¤кого
виступаЇ св≥дом≥сть нас з вами. ј.≤. ѕипич поставив питанн¤ ще б≥льш радикально:
PR Ї не просто ман≥пул¤ц≥Їю з сусп≥льною св≥дом≥стю але найчаст≥ше безв≥дпов≥дальною
ман≥пул¤ц≥Їю, ¤ка не спираЇтьс¤ на жодн≥ принципи або на жодне розум≥нн¤
природи сусп≥льства, отже ≥ розум≥нн¤ PR, ≥ сам PR може бути достойною
р≥ччю лише за умови великоњ в≥дпов≥дальност≥ PR- ≥вц≥в. ќкр≥м цього прозвучало
багато ≥нших думок. ѕ≥дсумок був таким: просте ≥ зрозум≥ле на перший погл¤д
¤вище - PR - Ї насправд≥ складною сусп≥льно-пол≥тичною ≥ ф≥лософською
проблемою, симптомом сучасного сусп≥льства, що поребуЇ тлумаченн¤; PR
може бути використаний ¤к задл¤ блага, так ≥ задл¤ зла ≥ лише усв≥домленн¤
природи сусп≥льства ≥ PR дозвол¤Ї в≥др≥знити "б≥лий" ≥ "чорний"
вар≥анти цього розповсюдженого ¤вища
|