вход

хроника

клуб

корзина

мейл

ƒымерец –.
drostyslav@yahoo.com

”топ≥чний ≥ м≥фолог≥чний статуси реальност≥

ƒо питанн¤ про ф≥лософський анал≥з проблеми комун≥кац≥њ в ситуац≥њ смисловоњ невизначености.

ѕон¤тт¤ реальност≥ протиставл¤Їтьс¤ у мовному дискурс≥ у¤в≥ про нереальне й вказуЇ на нам≥р зробити упор¤дкуванн¤ в певн≥й мисленнЇв≥й систем≥ координат. ѕершим кроком до такого упор¤дкуванн¤ Ї у¤ва про те, що щось Ї, або, навпаки, що чогось немаЇ. ¬ласне, те, що представл¤ють ¤к таке, що Ї, ≥ становить дискурсивну реальн≥сть.  оли кажуть про реальн≥сть чи нереальн≥сть чогось, то насправд≥ мова йде не ст≥льки про р≥ч ¤к таку, ск≥льки про ставленн¤ до нењ. “аким зверненн¤м до реч≥ њй надають чогось додаткового Ч чогось такого, що вивод¤ть ≥з власноњ сутност≥ й поширюють на цю р≥ч. ќтже бутт¤ реч≥ обмежуЇтьс¤ нашим модусом зверненн¤ ≥ ставленн¤м до нењ. ћи встановлюЇмо р≥ч у сфер≥ власноњ уваги, у межах своЇњ самост≥. ћи формуЇмо њњ й водночас формуЇмос¤ нею. ÷е Ч стан ≥н-формуванн¤, стан встановленн¤ статусу реч≥ й водночас це Ч стан встановленн¤ нашого власного статусу в≥дносно стану ц≥Їњ реч≥. “аким чином, реальн≥сть створюЇтьс¤ нашим первинним зверненн¤м до чогось, ≥ тому реальностей Ї ст≥льки, ск≥льки ми можемо њх створити в наш≥й у¤в≥. ÷е означаЇ, що р≥зн≥ реальност≥ насправд≥ означають р≥зн≥ можлив≥ реальност≥. «м≥ст у¤ви теж становить певну реальн≥сть, питанн¤ лише в тому, де вона знаходитьс¤? ÷е Ч питанн¤ про статус реальност≥, про м≥сце њњ розташуванн¤ у нашому пон¤т≥йному простор≥.

Ѕудь-¤ке пон¤тт¤ Ч це в≥докремленн¤. ќднак, сенс утворенн¤ пон¤ть пол¤гаЇ не у в≥докремленн≥ заради в≥докремленн¤, а у в≥докремленн≥ заради ос¤гненн¤. ¬ласне, сенс утворенн¤ пон¤ть пол¤гаЇ в представленн≥ бутт¤ ¤к ситуац≥њ смисловоњ визначеност≥. ќс¤гати бутт¤ означаЇ зводити його до певного статусу бутт¤, вм≥щувати його в опис певноњ окремоњ ситуац≥њ бутт¤, дискурсивно обмежувати його позиц≥Їю свого зверненн¤ до нього. “реба, однак, памТ¤тати про важливе нагадуванн¤ Ѕ. ѕаскал¤ про те, що невизначен≥сть не може бути пост≥йною, бо пост≥йна невизначен≥сть Ч це вже певна визначен≥сть. —правжн¤ невизначен≥сть Ч це невизначен≥сть час в≥д часу, це певна часова невизначен≥сть, коли час розпадаЇтьс¤ на часи, ¤к≥ ми не в змоз≥ розташувати за принципом просторовоњ ≥Їрарх≥њ, ¤к не в змоз≥ розташувати й себе серед них. Ќевизначен≥сть бутт¤ повТ¤зана з тим, що воно час в≥д часу набуваЇ певного статусу, себто стаЇ реальн≥стю.

ѕитанн¤ про реальн≥сть постаЇ з бажанн¤ в≥докремитис¤ в≥д того, що не Ї таким ¤к ми. —правд≥ реальним вважають те, що можливо зрозум≥ти, ос¤гнути, про що можливо говорити, серед чого можливо бути, тобто знаходитись ≥ знаходити себе, а це означаЇ можлив≥сть пов≥домл¤ти соб≥ про св≥й стан, ≥нформувати себе. Ќе-реальне ж повТ¤зують ≥з неможлив≥стю бути, з м≥сцем, в ¤кому неможливо знаходитись, з ситуац≥Їю, в ¤к≥й неможливо себе знайти, неможливо звернутис¤ до себе. –еальн≥стю, отже, вважають те, що Ї тут ≥ тепер.

ќск≥льки стан реальност≥-тут-≥-тепер пост≥йно зм≥нюЇтьс¤, то часто кажуть про ≥снуванн¤ р≥зних реальностей, ¤к≥, однак, можна було б описувати й ¤к р≥зн≥ ≥Їрарх≥чн≥ стани певноњ реальност≥, ¤к р≥зн≥ св≥ти й т.≥н. Ѕо те, що зрозум≥ло мен≥ тут ≥ тепер, може бути незрозум≥лим ≥ншому десь ≥ колись, ≥ навпаки. —убТЇктивна, моментальна й локал≥зована у простор≥, тобто, ситуативна, визначен≥сть стаЇ невизначен≥стю з позиц≥њ ≥нтерсубТЇктивност≥. ¬изначена реальн≥сть ¤к така Ї неможливою, хоча й Ї Їдино можливою дл¤ нас. ÷е поЇднанн¤ в реальност≥ статус≥в можливого й неможливого ми спробуЇмо по¤снити, вв≥вши до анал≥зу реальност≥ пон¤тт¤ про утворенн¤ утоп≥чного й м≥фолог≥чного статус≥в реальност≥.

як в≥домо, “. ћор створив класичний образ заздалег≥дь неможливого сусп≥льства Ч ”топ≥њ, сусп≥льства, ¤ке може ≥снувати лише поза межами реальност≥ тут ≥ тепер. ”топ≥¤, ¤к певний статус реальност≥-тут-≥-тепер, Ї реальн≥стю-н≥де. ћор вид≥л¤Ї в анал≥з≥ реального сусп≥льства статус його утоп≥чност≥: утоп≥чне сусп≥льство опозиц≥йно визначаЇ сусп≥льство реальне, принциповою ознакою ¤кого Ї його сучасн≥сть. —учасне сусп≥льство Ч це сусп≥льство, ¤ке пост≥йно зм≥нюЇтьс¤, на противагу до нездатного до зм≥н утоп≥чного сусп≥льства. “ому реальне, або сучасне сусп≥льство Ч це сусп≥льство пост≥йноњ невизначеност≥, а отже, таке сусп≥льство, про ¤ке, ¤кщо скористатис¤ нагадуванн¤м Ѕ. ѕаскал¤, можна казати, що воно визначаЇтьс¤ своЇю невизначен≥стю. —учасне сусп≥льство Ч це трансцендентальне сусп≥льство, воно завжди поза межами самого себе. ÷е не ≥деальне сусп≥льство, бо воно пост≥йно створюЇ нов≥ реал≥њ й не Ї застиглим у н≥¤к≥й, нав≥ть найкращ≥й Ч але ≥снуюч≥й нев≥домо де ≥ коли! Ч сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ. —учасне сусп≥льство набуваЇ, таким чином, не утоп≥чного а м≥фолог≥чного статусу. ¬оно пост≥йно створюЇ само себе ¤к м≥ф, бо кожна нова ступ≥нь сусп≥льностворенн¤ в≥дкидаЇ попередню ступ≥нь в небутт¤ ¤к таку, залишаючи в той же час його в тепер≥шньому у статус≥ памТ¤тки минулого, тобто реч≥, в≥д≥рваноњ в≥д свого часового дискурсу й поглиненоњ ≥ншим часовим дискурсом, дл¤ ¤кого вона Ч лише р≥ч у простор≥. ќтже, сучасне сусп≥льство Ч завжди тут, утоп≥¤ Ч завжди н≥де. ¬ свою чергу, м≥ф дискурсивно вт≥люЇтьс¤, наприклад, у матер≥альних памТ¤тках минулого, в елементах моди, мови ≥ т.≥н., але його н≥коли немаЇ в тепер≥шньому, тобто в≥н завжди в≥дсутн≥й у час≥, тод≥ ¤к утоп≥¤ завжди присутн¤ у час≥ (¤к ≥де¤ або ≥деальний образ), але завжди в≥дсутн¤ у простор≥, њњ н≥коли немаЇ тут. ќтже, м≥ф символ≥зуЇ часову невизначен≥сть, а утоп≥¤ Ч невизначен≥сть просторову.

Ќеможлива реальн≥сть опису “. ћора Ч в тому, що, ≥снуючи в у¤в≥ поза визначенн¤м меж њњ статусу, вона претендуЇ на статичну ун≥версальн≥сть. ќпис ћора Ї неможливим ¤к опис бутт¤ взагал≥ (¤к такий неможливим Ї будь-¤кий опис), але в≥н Ї по-своЇму реальним ¤к опис певного статусу бутт¤. Ќев≥дпов≥дн≥сть ¤к утоп≥њ, так ≥ м≥фу тому чи ≥ншому нашому у¤вленню про реальн≥сть в≥дображаЇ лише певну реальну нев≥дпов≥дн≥сть, або сутн≥сну некомун≥кативн≥сть стосовно одна одноњ, певних знов-таки реальностей ¤к статус≥в бутт¤. –еальн≥сть ¤к така м≥стить у соб≥ можлив≥сть ≥снуванн¤ такоњ нев≥дпов≥дност≥, ¤ка ¤вл¤Ї себе чи то ¤к нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж станом ≥ становищем (тод≥ мова йде про м≥ф), чи то ¤к нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж станом ≥ становленн¤м (≥ тод≥ мова йде про утоп≥ю). ÷ю нев≥дпов≥дн≥сть можна охарактеризувати загалом ¤к стан смисловоњ невизначеност≥: ¤ вп≥знаю реальн≥сть-дл¤-мене ¤к таку, що д≥Їтьс¤ з≥ мною тут ≥ тепер, ≥ водночас Ч ¤к реальн≥сть-дл¤-≥ншого, однак все це або взагал≥ не маЇ н≥¤кого сенсу або набуваЇ ¤когось ≥ншого сенсу з точки зору будь-кого, хто не Ї мною тут ≥ тепер, нав≥ть, можливо, ≥ з моЇњ власноњ точки зору, але в ≥нш≥й час ≥ в ≥ншому м≥сц≥. Ќ≥ дл¤ кого, кр≥м мене, та й то лише тут ≥ тепер, мо¤ постать не Ї внутр≥шньо реальною, тобто набутою певного внутр≥шнього сенсу, постаттю. « точки зору ≥нших, вона обумовлена посередництвом певних знакових характеристик, ¤к≥ ¤ ≥н≥ц≥юю своњми висловлюванн¤ми чи д≥¤ми, але ¤к≥ в процес≥ ≥нтерактивного сп≥лкуванн¤ набувають вже ¤когось ≥ншого, певною м≥рою незалежного в≥д мене, сусп≥льного, значенн¤. « ц≥Їњ точки зору, мо¤ постать ¤к така Ї утоп≥чною, тобто такою, що знаходитьс¤ в ¤комусь м≥сц≥ поза тим м≥сцем, що набуваЇтьс¤ нею у сусп≥льств≥, ≥ водночас м≥ф≥чною, бо вона, дл¤ будь-кого ≥ншого, кр≥м нењ самоњ, перебуваЇ в ¤комусь ≥ншому час≥.

“аке у¤вленн¤ про реальн≥сть, здаЇтьс¤, примушуЇ казати про принципову невизначен≥сть реальност≥ ¤к такоњ. ћожна, однак, зауважити разом ≥з ћ. Ѕубером, що невизначен≥сть ц¤ насправд≥ Ч комун≥кативна, а не сутн≥сна. якщо додати до цього висновок ≈. Ћев≥наса про те, що У≥нш≥стьФ ≥ншого не Ї насл≥дком його герметичноњ закритост≥ в≥д мене, а Ї просто виразом чи Уобличч¤мФ його У≥накшост≥Ф, то можна казати, що безпосередн¤, тобто сутн≥сна, комун≥кац≥¤ ¤к така Ї в принцип≥ неможливою, оск≥льки безпосереднЇ ≥нформуванн¤ мною ≥ншого було б фактичним знищенн¤м його саме ¤к ≥ншого, бо в≥н таким чином просто став би мною. ÷е знищенн¤ ≥ншого було б водночас ≥ знищенн¤м мене самого, бо ж ¤ ≥сную ¤к ¤ саме через можлив≥сть ≥снуванн¤ ≥ншого, ¤ка, в свою чергу, повТ¤зана ≥з неможлив≥стю сутн≥сноњ комун≥кац≥њ. ÷¤ можлив≥сть ≥снуванн¤ ≥ншого, обумовлена неможлив≥стю сп≥лкуванн¤ наших сутностей, Ї реальн≥стю певного ≥ншого пор¤дку стосовно моЇњ реальност≥, бо вона не ≥снуЇ дл¤ мене тут ≥ тепер, але це Ї все ж таки саме реальн≥сть (≥ водночас це лише певний статус моЇњ реальност≥), бо без реальноњ можливост≥ ≥снуванн¤ ≥ншого не може бути реальност≥ мого ≥снуванн¤. ÷¤ можлив≥сть ≥снуванн¤ ≥ншого набуваЇ в тутешн≥й реальност≥ або, ≥ншими словами, в реальност≥ я, м≥фолог≥чного й утоп≥чного статусу, ≥ саме в такому статус≥ ц¤ реальн≥сть ≥ншого Ї необх≥дною умовою мого ≥снуванн¤.

ќтже, м≥фолог≥чний ≥ утоп≥чний статуси реальност≥ визначають обр≥й реальност≥ сп≥лкуванн¤. ≤нформац≥¤ Ї м≥фолог≥чною й утоп≥чною, коли вона Ч про те, що не тутне зараз, не з≥ мною й не з ≥ншим, але Ч м≥ж нами. –еальн≥сть м≥фу, так само ¤к ≥ реальн≥сть утоп≥њ, Ч це не реальн≥сть я й не реальн≥сть ≤ншого, це реальн≥сть ћи, ¤ка не зводитьс¤ до реальност≥ жодного окремого я, але ¤ка стосуЇтьс¤ вс≥х я в њхн≥й окрем≥шност≥. ћи-реальн≥сть Ч це реальн≥сть сусп≥льства ¤к такого, це, так би мовити, реальн≥сть сусп≥льност≥, вона поза межами окремих складових самого сусп≥льства, але охоплюЇ сусп≥льство в його ц≥л≥сност≥. ¬ласне комун≥кац≥¤ стаЇ можливою у в≥дносинах м≥ж реальност¤ми. ќкрем≥ реальност≥ вступають у стосунки одна з одною у вигл¤д≥ утоп≥й ≥ м≥ф≥в, ¤к≥ не лише виступають дл¤ я-реальностей ¤к образи чи Уобличч¤Ф ≤ншого, але й, у свою чергу, набувають статусу певних ћи-реальностей, або комунальних статус≥в реальност≥.

јннотац≥¤.

¬ допов≥д≥ реальн≥сть визначаЇтьс¤ ¤к статус бутт¤. ¬ свою чергу реальн≥ в≥дносини, що мають м≥сце у бутт≥, розгл¤даютьс¤ ¤к комун≥кативн≥ звТ¤зки м≥ж р≥зними статусами реальност≥. ѕри цьому вид≥л¤ютьс¤ три види статус≥в реальност≥: 1) я-реальн≥сть, або реальн≥сть-тут-≥-тепер; 2) комун≥кативна, або м≥фолог≥чно-утоп≥чна реальн≥сть, тобто реальн≥сть, ¤ка виникаЇ в процес≥ передач≥ та сприйн¤тт¤ ≥нформац≥њ я-реальност¤ми; 3) ћи-реальн≥сть, або комунальна реальн≥сть, ¤ка виникаЇ у стосунках м≥ж я-реальност¤ми, вона Ї реальн≥стю њх сусп≥льност≥ й при цьому не зводитьс¤ до реальност≥ жодного я, але стосуЇтьс¤ кожного я в його окрем≥шност≥. ќсобливоњ уваги в допов≥д≥ прид≥лено анал≥зу м≥фолог≥чного й утоп≥чного статус≥в реальност≥, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к основа комун≥кативних процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ у простор≥ ≥ час≥. Ќа думку автора, в процес≥ комун≥кац≥њ створюютьс¤ м≥фи та утоп≥њ, за посередництва ¤ких передаЇтьс¤ ≥нформац≥¤ про ≤ншого, що, в свою чергу, обумовлюЇ створенн¤ сусп≥льного, або комунального статусу реальност≥.

 

Utopian and Mythological Statuses of Reality. Towards a Philosophical Analysis of the Problem of Communication in the Situation of the Meaning Uncertainty.

In the article, the reality is defined as a status of Being. The real relations of Being are considered, in turn, as communication relations between different statuses of reality. Three types of the statuses are distinguished: 1) the status of I-reality, or reality-here-and-now; 2) the status of communication reality, or mythological and utopian reality; and 3) the status of We-reality, or communal reality, that comes to being in relations between I-realities. This is the reality of communality of I-realities, it is not to be reduced to an I-reality and still it is relevant to every particular УIФ. A special attention in the presentation is paid to an analysis of the mythological and utopian statuses of reality which are considered as a basis for communication processes, spatial as well as temporal. According to the author, in process of communication utopias and myths are made, and it is through them that an information of the Other is delivered, which, in turn, leads to an emergence of the communal status of reality.


‘илософский клуб "ћинерва" 07.2001.

Хостинг от uCoz