‘илософские ювелирные украшени¤ от √олоты »вана


¬≥дгук

на зас≥данн¤ секц≥њ

науковоњ конференц≥њ професорсько викладацьокого складу
 ињвського нац≥онального торговельно-економ≥чного ун≥верситету, що проводилас¤ 1-2 березн¤ 2001 року.

як в≥домо, ≥нститут≥в у нас майже не залишилос¤ — сам≥ ун≥верситети. ј нев≥д' Їмним атрибутом ун≥верситету Ї проведенн¤ конференц≥й, причому всеохопних за своњм предметом ≥ способами його анал≥зу. ¬≥дтак, ≥ в “орговельно-економ≥чному в≥дбулась  онференц≥¤. я був присутн≥м лише на зас≥данн≥ одн≥Їњ з секц≥њ, тому й враженн¤ моњ стосуватимутьс¤ саме ц≥Їњ под≥њ. ¬ласне, “зачепила” мене одна тема, що њњ було п≥дн¤то прот¤гом зас≥данн¤: сп≥вв≥дношенн¤ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей в сучасному житт≥. јдже й осв≥та ¤кось-таки, а мусить сформувати своЇ ставленн¤ до ц≥Їњ проблеми. ѕринаймн≥, так здаЇтьс¤ самим осв≥т¤нам (до ¤ких в певному в≥дношен≥ належу ≥ ¤). “ак одним з допов≥дач≥в було висв≥тлено результати соц≥олог≥чного досл≥дженн¤, що проводилос¤ в межах ун≥верситету. ƒл¤ мене залишилос¤ не зовс≥м зрозум≥лим, ¤ка саме мета ставилас¤ в межах цього опитуванн¤. « одн≥Їњ сторони, допов≥дачем говорилос¤ про духовний стан студент≥в. “обто на кафедр≥ ф≥лософських та соц≥альних наук цього ж таки ун≥верситету склали опитувальник, ¤кий би допом≥г з' ¤сувати “р≥вень духовност≥ студент≥в” (¤к це не дивно звучить). « ≥ншоњ сторони, допов≥дач згадував про “≥деальне я” ¤к предмет того ж таки досл≥дженн¤. Ќеважко здогадатис¤, що це вже трошки ≥нша справа. ≤деальне я — тобто у¤вленн¤ про те, ¤ким ¤ хочу бути — завжди радикально в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д реального я. јле у мене така п≥дозра, що висновки допов≥дача були побудован≥ саме на ототожненн≥ ≥деального я студент≥в з р≥внем њхньоњ “духовност≥”. «окрема. допов≥дач розпов≥дав, що студенти ун≥верситету прагнуть до отриманн¤ вищоњ осв≥ти ≥ гарноњ роботи (наче б то це показник духовност≥), що вони зац≥кавлен≥ у в≥дв≥дуванн≥ театр≥в й ≥нших культурних заход≥в (наче б то це безпосередньо корелюЇ з реальною к≥льк≥стю њхн≥х поход≥в до театр≥в), що вони за значим≥стю в≥ддають перевагу гуман≥тарним предметам (ф≥лософ≥¤, етика, психолог≥¤) перед вузько-спец≥альними (наче б то це ви¤вл¤Ї реальну долю т≥Їњ уваги, ¤ку вони прид≥л¤ють цим предметам). « цього ¤ зробив висновок, що в≥дбулось ототожненн¤ бажаного з д≥йсним — студенти ви¤вилис¤ вельми духовними ≥ високорозвиненими.

¬ той же час ≥нший сп≥вдопов≥дач, ¤кий також брав участь у розробц≥ опитувальника ≥ зд≥йсненн≥ досл≥дженн¤, констатував, що все ж таки Ї п≥дстави говорити про дом≥нуванн¤ матер≥альних ц≥нностей над духовними. ¬ласне, з цього приводу ≥ виникла суперечка. ќдин з вельмиповажних учасник≥в зас≥данн¤ секц≥њ зробив власний розгорнутий виступ, в ¤кому доводив принципову хибн≥сть розведен¤ ≥ протиставленн¤ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей. ћатер≥альн≥ ц≥нност≥, на його думку, спри¤ють духовним, а тому потр≥бно ус≥л¤ко п≥дтримувати ≥ заохочувати прагненн¤ студент≥в до цих матер≥альних ц≥нностей. ÷е ми, з своЇю комун≥стично-жебрацькою психолог≥Їю звикли пов' ¤зувати духовн≥сть з “свободою в≥д приватноњ власност≥”. Ќасправд≥ ж досв≥д розвинутих Ївропейських держав демонструЇ протилежне. ÷е лише ≥деолог≥¤ розводить матер≥альне ≥ духовне. ≤ взагал≥, — продовжував допов≥дач, — перв≥сний кап≥тал скр≥зь заробл¤вс¤ не зовс≥м чесно. ≤ цього не потр≥бно бо¤тис¤.

ќце так≥ розмови точилис¤ на зас≥данн≥ секц≥њ. ћене це трохи засмутило. «даЇтьс¤, одна з функц≥й саме ≥деолог≥њ — виправдовувати будь-¤кий на¤вний стан речей. “е, що ¤ почув на зас≥фданн≥ — це саме вз≥рець ≥деолог≥чного мисленн¤. «розум≥ло, що сама по соб≥ б≥дн≥сть не призводить до ≥деолог≥њ. “е ж саме можна сказати ≥ про матер≥альний достаток, особливо коли в≥н дос¤гаЇтьс¤ на фон≥ кричущоњ убогост≥ основноњ маси населенн¤. јле ¤кщо ран≥ше пол≥тична й ≥нтелектуальна кон' юнктура спри¤ла до протиставленн¤ (до того ж у вельми специф≥чному в≥дношенн≥) матер≥ального ≥ духовного, то нин≥ покликанн¤ ф≥лософських кафедр в ун≥верситетах — нав≥ювати зв' ¤зок м≥ж к≥льк≥стю грошей (незалежно в≥д њхнього походженн¤) ≥ духовним рохвитком. “обто в≥дбуваЇтьс¤ “епоха перманентного накопиченн¤ кап≥талу”, ≥ ф≥лософи, ¤к завжди, приймають “посильну участь” в ц≥й п≥кантн≥й процедур≥.

≈тична проблема сп≥вв≥дношенн¤ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, потребуЇ уточненн¤ в самому своЇму формулюванн≥. «алишаю прост≥р дл¤ роздум≥в, бо поки що в≥дчуваю власне безсилл¤ у ц≥й галуз≥.

 

¬се публикации философского клуба

 

Хостинг от uCoz