‘илософские ювелирные украшени¤ от √олоты »вана


¬иступ
(що так ≥ не в≥дбувс¤)
на конференц≥њ  ињвськоно нац≥онального торговельно-економ≥чного ун≥верситету
1 березн¤


«агалом кажучи, мене ц≥кавить один з парадокс≥в в пострад¤нському сусп≥льствознавств≥. я маю на уваз≥ переоц≥нку ставленн¤ досл≥дник≥в-гуман≥тар≥њв до феномену ≥деолог≥њ. —ьогодн≥ можна спостер≥гати дивну сум≥ш двох суперечливих тенденц≥й: де≥деолог≥зац≥њ та ре≥деолог≥зац≥њ. —усп≥льн≥ науки — ≥стор≥¤, теоретична соц≥олог≥¤, соц≥альна психолог≥¤ — намагаютьс¤ всид≥ти на двох ст≥льц¤х. « одн≥Їњ сторони пост≥йно п≥дкреслюЇтьс¤ принципове в≥дмежуванн¤ в≥д установки, що за рад¤нськоњ доби називалас¤ парт≥йним п≥дходом. як самими сусп≥льствознавц¤ми, так ≥ методологами соц≥ального п≥знанн¤ повс¤кчасно декларуЇтьс¤ необх≥дн≥сть зв≥льненн¤ в≥д ≥деолог≥чноњ зашореност≥, пол≥тичноњ заангажованост≥. « ≥ншоњ сторони в цих же науках йдетьс¤ про ≥деали нац≥ональноњ ≥дењ, сусп≥льноњ консол≥дац≥њ чи принаймн≥ так зван≥ загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, реал≥зац≥њ ¤ких вказан≥ науки мусили б спри¤ти. ѕострад¤нське сусп≥льствознавство, здаЇтьс¤, н≥¤к не може обрати м≥ж де≥деолог≥зац≥Їю й ре≥деолог≥зац≥Їю, м≥ж принциповою установкою на нейтрально-об' Їктивне досл≥дженн¤ й виклад тих чи тих проблем, з одного боку, й св≥домим сприйн¤тт¤м та розвитком новоњ ≥деолог≥њ, що структурувала б та спр¤мовувала п≥знавальний процес. ¬≥дтак в≥дбуваЇтьс¤ спроба сум≥стити приЇмне (свободу в≥д ≥деолог≥чного тиску) з корисним (обгрунтуванн¤ сусп≥льно-≥деолог≥чноњ необх≥дност≥ власноњ науковоњ роботи, њњ, так би мовити, стратег≥чно-пол≥тичну рентабельн≥сть). „и може бути под≥бне поЇднанн¤ синтезом, а не безперспективним конфл≥ктом, що вит≥сн¤Їтьс¤ в п≥дсв≥дом≥сть сусп≥льствознавства? ¬ласне, в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ ¤ не маю. «апропоную лише коротко розгл¤нути рац≥онал≥зац≥ю цього конфл≥кту соц≥альною еп≥стемолог≥Їю ¤к самосв≥дом≥стю соц≥альних наук. —учасна еп≥стемолог≥¤ усе част≥ше оперуЇ такими терм≥нами ¤к фундаментал≥зм, антифундаментал≥зм й пол≥фундаментал≥зм. Ќа мою думку, за допомогою цих категор≥й еп≥стемолог≥чний анал≥з соц≥ального п≥знанн¤ намагаЇтьс¤ вир≥шити саме проблему ≥деолог≥њ, хоча йдетьс¤, наче б то, про еп≥семолог≥чний фундамент сусп≥льствознавства. ѕравду кажучи, в журнальних наукових публ≥кац≥¤х фундаментал≥зм розум≥Ї хто ¤к хоче. ћабуть, це одна з ознак плюрал≥зму ≥ свободи думки в наш≥й науков≥й сп≥льнот≥. якщо ж спробувати узагальнити, то п≥д фундаментал≥змом у соц≥альних науках найчаст≥ше розум≥Їтьс¤ твердженн¤ про на¤вн≥сть де¤кого висх≥дного, “фундаментального” знанн¤, ¤ке уможливлюЇ побудову достов≥рноњ обгрунтованоњ соц≥альноњ, ≥сторичноњ, соц≥ально-психолог≥чноњ теор≥њ, ¤ка б радикально й однозначно виключала будь-¤к≥ ≥нш≥ теоретичн≥ альтернативи щодо даного класу досл≥джуваних ¤вищ. «розум≥ло, що в галуз≥ соц≥ального п≥знанн¤ под≥бна теор≥¤ мала б ус≥ п≥дстави претендувати на статус ≥деолог≥њ ≥ визначати сусп≥льно-≥сторичну практику. ¬≥дтак, в пострад¤нському сусп≥льствознавств≥ фундаментал≥зм п≥ддаЇтьс¤ нищ≥вн≥й, ≥нколи вельми прим≥тивн≥й ≥ брутальн≥й, критиц≥. “ак активно формуЇтьс¤ теоретико-методолог≥чна позиц≥¤ антифундаментал≥зму. ¬ межах ц≥Їњ позиц≥њ стверджуЇтьс¤, що фундаментал≥зм в соц≥альн≥й теор≥њ неминуче призодить до тотал≥таризму в сусп≥льн≥й практиц≥. ≤ншим антифундаментал≥ським аргументом Ї твердженн¤ про унеможливленн¤ свободи науковоњ творчост≥ в умовах фундаментал≥ськоњ установки.  р≥м того, антифундаментал≥зм наголошуЇ на специф≥ц≥ гуман≥тарного знанн¤ ¤к такого, що нерозрино пов' ¤зане з ≥нтересами й потребами суб' Їкта п≥знанн¤, а тому завжди маЇ аспектний, перспективний, зрештою рел¤тивний характер. «розум≥ло, що прийн¤тт¤ антифундаментал≥ськоњ настанови в соц≥альному п≥знанн≥ робить безп≥дставними претенз≥њ на виключний, приор≥тетний статус т≥Їњ чи ≥ншоњ соц≥альноњ, ≥сторичноњ, соц≥ально-психолог≥чноњ теор≥њ. јле рел¤тив≥зм в соц≥альному п≥знанн≥ отримуЇ своЇ завершенн¤ в плюрал≥зм≥, або, ¤кщо залишатись в обран≥й нами терм≥нолог≥њ, в пол≥фундаментал≥зм≥. якщо антифундаментал≥зм — це твердженн¤ про неповноту, неповноц≥нн≥сть кожноњ з концепц≥й, то пол≥фундаментал≥зм наголошуЇ саме на повноц≥нност≥, самодостатньост≥ сп≥в≥снуючих теор≥й. Ќа мою думку, позиц≥¤ пол≥фундаментал≥зму в сусп≥льствознавств≥ й соц≥альн≥й еп≥стемолог≥њ Ї т≥Їю самою спробою поЇднати де≥деолог≥зац≥ю ≥ ре≥деолог≥зац≥ю. Ќе просто жодна теор≥¤ не може претендувати на статус ≥деолог≥њ ¤к обраноњ стратег≥њ сусп≥льного розвитку, але кожна теор≥¤ вже неминуче маЇ ≥деолог≥чний статус, Ї необх≥дним фрагментом сусп≥льноњ ≥ науковоњ практики, а в≥дтак заслуговуЇ на ус≥л¤ку п≥дтримку, в т.ч. й ф≥нансову. ÷≥кавим Ї те, що в науково-метолог≥чн≥й л≥тератур≥ фундаментал≥зм, антифундаментал≥зм ≥ пол≥фундаментал≥зм квал≥ф≥куютьс¤ ¤к парадигми мисленн¤ й п≥знанн¤, причому перех≥д в≥д одн≥Їњ парадигми до ≥ншоњ зд≥йснюЇтьс¤ спонтанно, самочинно, поза бажанн¤ми чи прагненн¤ми самих науковц≥в. ѕостфактум методлоги й ≥сторики науки рац≥онал≥зують ≥ “по¤снюють” парадигмальн≥ зсуви, проте ц≥ по¤сненн¤ завжди залишаютьс¤ г≥петезамии “ад хок”. “обто утверджуЇтьс¤ погл¤д на наукову практику ¤к неп≥двладний самочинний процес, що час в≥д часу ставить перед досл≥дниками нов≥ “вимоги часу” ≥ потребуЇ готовност≥ вловлювати особливост≥ трансформац≥й сучасност≥. ѕерех≥д в≥д фундаментал≥зму через антифундаментал≥зм до пол≥фундаментал≥зму у¤вл¤Їтьс¤ одн≥Їю з таких “вимог епохи”. Ќа мою думку, усв≥домленн¤ наукового процесу в категор≥¤х “вимоги часу” призводить до м≥стиф≥кац≥њ п≥знавального процесу ≥ позбавленн¤ його власноњ внутр≥шньонауковоњ лог≥ки. —вобода науковоњ творчост≥ неможлива за умов байдужого сп≥в≥снуванн¤ теор≥й. Ќеможлива вона ≥ тод≥, коли в теоретичному простор≥ пануЇ “в≥йна вс≥х проти вс≥х”. —вобода науковоњ творчост≥ потребуЇ справедливоњ конкуренц≥њ, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дн≥ умови ≥ критер≥њ. Ќауково-теоретична конкуренц≥¤ не тотожн¤ хаотичн≥й взаЇмод≥й, а в≥дтак залишаютьс¤ необх≥дними критер≥њ пор≥вн¤нн¤, сп≥вв≥днесенн¤ теор≥й, њхньоњ обгрунтованост≥. «рештою множинн≥сть теор≥й ви¤вл¤Їтьс¤ лише етапною, пром≥жною ситуац≥Їю, певним евр≥стичним потенц≥алом, ¤кий зрештою маЇ реал≥зуватись в “перемоз≥” т≥Їњ чи ≥ншоњ теор≥њ. јнтифундаментал≥ськ≥ тенденц≥њ сучасного соц≥ального п≥знанн¤ — це лише один з приклад≥в процесу трансформац≥й в гуман≥тарних науках. ѕроте завжди в≥дкритим залишаЇтьс¤ питанн¤: в чому пол¤гають реальн≥ мотиви цих трансформац≥й ≥ в ¤к≥й м≥р≥ гуман≥тарн≥ науки здатн≥ самост≥йно й обгрунтовано обирати трансформац≥йний шл¤х?

 

 

¬се публикации философского клуба

 

Хостинг от uCoz