‘илософские ювелирные украшени¤ от √олоты »вана


 

1.  огн≥тивний плюрал≥зм ( ѕ) - це така ситуац≥¤ в п≥знанн≥, ¤ка передбачаЇ неможлив≥сть ≥ непотр≥бн≥сть вибору м≥ж двома чи б≥льше теор≥¤ми, ¤к≥ по¤снюють один ≥ той же об'Їкт. ѕри цьому  ѕ потребуЇ сп≥вставленн¤ з агностицизмом, скептицизмом, рел¤тив≥змом, суб'Їктив≥змом. ћетою такого сп≥вставленн¤ Ї в≥докремленн¤ " ѕ" ¤к самост≥йного пон¤тт¤, обірунтуванн¤ його евристичного значенн¤, доведенн¤ його функц≥ональних переваг в науков≥й практиц≥.

2. ѕон¤тт¤ " ѕ" Ї результатом анал≥зу самого п≥знавального процесу ≥ спроб побудови його адекватноњ модел≥. “обто " ѕ" вводитьс¤ в межах гносеолог≥њ, але у своЇму зм≥ст≥ в≥дтворюЇ безпосередньо одне з ¤вищ п≥знанн¤.

3.  ѕ ¤к окреме пон¤тт¤ не зустр≥чаЇтьс¤ в науково-методолог≥чн≥й л≥тератур≥. Ќатом≥сть застосовують близьк≥ за значенн¤м терм≥ни "парадигматичн≥сть", "несп≥вв≥дносн≥сть", "рел¤тивн≥сть", "≥деолог≥чн≥сть" п≥знанн¤.  р≥м того активно експлуатуЇтьс¤ б≥льш загальний терм≥н "плюрал≥зм", зокрема щодо метод≥в соц≥ального п≥знанн¤. ѕричиною такоњ когн≥тивноњ плюрал≥зац≥њ на теренах пострад¤нськоњ науки Ї ¤к ефект зв≥льненн¤ в≥д рад¤нського ≥деолог≥чно-бюрократичного тиску, так ≥ не сформован≥сть усталених п≥дход≥в ≥ методолог≥й, що мали б свою традиц≥ю ≥ обірунтуванн¤.

4. Ѕудь-¤ке наукове пон¤тт¤ маЇ ¤к дескриптивний, так ≥ прескриптивний аспекти: т≥Їю м≥рою, ¤кою п≥знавальна д≥¤льн≥сть м≥стить теоретичний ≥ практичний компоненти. “ому пон¤тт¤ " ѕ" одночасно надаЇ ≥ опис наукового процесу, ≥ приписи дл¤ його подальшого зд≥йсненн¤. “ому потр≥бно з'¤сувати: а) чи справд≥ ми спостер≥гаЇмо плюрал≥зм в ≥стор≥њ науки, ≥ ¤кщо так, то ¤кого роду цей плюрал≥зм, плюрал≥зм чого? б) чи потр≥бно ситуац≥ю  ѕ приймати ¤к нормальну ≥ нав≥ть належну?

5. ≤накше кажучи,  ѕ потребуЇ обірунтуванн¤. ¬ той же час сам проект обірунтуванн¤  ѕ Ї внутр≥шньо суперечливим, оск≥льки передбачаЇ необх≥дн≥сть вбудувати одну нормативну систему в ≥ншу, а в≥дтак ≥ п≥дкорити першу щодо останньоњ. “им самим сама спроба обірунтуванн¤  ѕ вже Ї його спростуванн¤м. јдже  ѕ власне Ї в≥дмовою в≥д обірунтувань, ¤ке забезпечувало б однозначний рац≥ональний виб≥р м≥ж конкуруючими теор≥¤ми. « т.з.  ѕ сам в≥н Ї "ще одним" образом наукового процесу ≥ способом його зд≥йсненн¤. якщо позиц≥¤  ѕ не претендуЇ на "особливий еп≥стемолог≥чний статус", на пр≥оритет щодо ≥нших гносеолог≥чних образ≥в наукового процесу, то в≥н Ї не просто "необірунтованим", але й не потребуЇ обірунтуванн¤.

6. “аким чином, ¤кщо ми збер≥гаЇмо за пон¤тт¤м "наука" значенн¤ "обірунтоване знанн¤", то позиц≥¤  ѕ не Ї науковою, гносеолог≥чною, методолог≥чною або й ф≥лософською.

7. ¬ той же час в межах соц≥огуман≥тарного п≥знанн¤  ѕ маЇ певн≥ спроби обірунтуванн¤. «окрема, стверджуЇтьс¤, що цей тип п≥знанн¤ Ї не суто дескриптивним, але й завжди м≥стить приписи: чи то у прихован≥й, чи у в≥дкрит≥й форм≥. ѕриписи ж залежать в≥д ц≥лей, а в≥дтак ≥ бажань, схильностей, пот¤г≥в суб'Їкт≥в практики, елементом ¤коњ виступаЇ соц≥огуман≥тарне теоретизуванн¤. —ам≥ ж ц≥л≥ ≥ бажанн¤, в межах такоњ лог≥ки, не можуть оц≥нюватись ¤к хибн≥ чи ≥стинн≥. “обто вони сам≥ по соб≥ не потребують обірунтуванн¤: виб≥р м≥ж взаЇмовиключаючими бажанн¤ми ≥ ц≥л¤ми зд≥йснюЇтьс¤ не через спробу њх обірунтуванн¤ ≥ подальший виб≥р обгрунтован≥шого бажанн¤, а через сп≥вставленн¤ сили цих бажань чи в ≥нший ≥ррац≥ональний спос≥б. ќбірунтуванн¤ стосуЇтьс¤ лише засоб≥в реал≥зац≥њ бажань ≥ ц≥лей. ќтже ≥ власне соц≥огуман≥тарне знанн¤ не може не може бути безумовно ≥стинним чи хибним, бо обумовлене висх≥дним бажанн¤м чи практичною ц≥ллю.

8. ќднак в межах даноњ мети все ж таки можна говорити про обірунтоване ≥ необірунтоване знанн¤. “аке знанн¤ матиме своњм предметом засоби реал≥зац≥њ даноњ мети.

9. ¬загал≥, сама структура обірунтуванн¤ передбачаЇ п≥дведенн¤ нев≥домого п≥д в≥доме, прир≥внюванн¤ нового до старого, редукц≥ю складного до простого. ¬ обірунтуванн≥ дещо нест≥йке встановлюЇтьс¤ на ірунт, ¤кий сам не потребуЇ под≥бного "встановленн¤". «асновки обірунтуванн¤ сам≥ не потребують обірунтуванн¤: вони використовуютьс¤ в обірунтуванн≥, але не п≥ддаютьс¤ йому. ќбірунтуванн¤ передбачаЇ певне "дно", ¤ке Ї умовою рац≥ональност≥, але саме Ї, строго кажучи, ≥ррац≥ональним.

10. ¬ соц≥огуман≥тарному п≥знанн≥ таким "дном" ≥ Ї висх≥дна практична мета.

 

¬се публикации философского клуба

 

Хостинг от uCoz