‘илософские ювелирные украшени¤ от √олоты »вана


—ьогодн≥ ¤ хочу пом≥ркувати над обгрунтуванн¤м принциповоњ множинност≥ ≥нтерпретац≥њ. јдже перше, що спадаЇ на думку стосовно в≥дм≥нност≥ ≥нтерпретац≥њ в≥д по¤сненн¤ — це њњ, так би мовити, “плюрал≥стична установка”. ѕ≥д останньою ¤ розум≥ю в≥дмову в≥д прагненн¤ дос¤гти “правильноњ”, “адекватноњ” ≥нтерпретац≥њ, що отримала б приор≥тетний еп≥стемолог≥чний статус. ≤нтепретац≥й багато за визначенн¤м. Ќеобх≥дним середовищем дл¤ певноњ ≥нтерпретац≥њ Ї сп≥в≥снуванн¤ з ≥ншими ≥нтерпретац≥¤ми, своЇр≥дна “любл¤ча боротьба”, ¤к колись висловлювавс¤  ант, хоча й з ≥ншого приводу. ќднак тут можна заперечити: а х≥ба ≥ншою Ї ситуац≥¤ конкуренц≥њ наукових по¤снень, точн≥ше теор≥й, ¤к≥ виконують по¤снюючу функц≥ю? ’≥ба там в≥дсутн¤ наукова конкуренц≥¤ ¤к орган≥чна умова наукового розвитку? „им же в такому раз≥ ≥нтерпретац≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д наукового по¤сненн¤? „и не Ї ≥нтерпретац≥¤ модним сл≥вцем, за ¤ким стоњть ≥нтелектуальна втома й пот¤г до чогось новенького? ћабуть, тезу щодо конкуренц≥њ м≥ж ≥нтерпретац≥¤ми — з одн≥Їњ сторони, й м≥ж науковими по¤сненн¤ми — з ≥ншоњ, було б доречно поставити п≥д сумн≥в: чи справд≥ м≥ж ≥нтерпретац≥¤ми ≥снують так≥ в≥дношенн¤, ¤к≥ можна назвати конкуренц≥Їю? “” нас не створено умов дл¤ конкуренц≥њ”, — можна почути в «ћ≤. јбо: “”творенн¤ монопол≥й порушуЇ справедлив≥ правила конкуренц≥њ”. —правд≥, нер≥дко ми забуваЇмо, що конкуренц≥¤ не Ї спонтанною взаЇмод≥Їю суб' Їкт≥в, що використовують будь-¤к≥ засоби.  онкуренц≥ю ще потр≥бно орган≥зувати, створити в≥дпов≥дн≥ дл¤ нењ умови. “обто, вона Ї одним з р≥зновид≥в рац≥ональноњ д≥¤льност≥, в ¤к≥й р≥вень свободи забезпечуЇтьс¤ к≥льк≥стю ≥ радикальн≥стю ≥нновац≥й. ќтже, повертаючись до ≥нтерпретац≥й, ми можемо стверджувати, що м≥ж ними ≥снуЇ конфл≥кт, боротьба. ¬ той же час Ї п≥дстави говорити й про толерантн≥сть м≥ж ≥нтерпретац≥¤ми. я пор≥вн¤в би цю ситуац≥ю з випадком палкоњ (тобто депресивно-невротичноњ) пристраст≥: “ни с тобой, ни без теᤔ. јле найголовн≥шим, на мою думку, Ї принципове визнанн¤ неможливост≥ ≥ непотр≥бност≥ ¤когось певного критер≥ю в≥дбору ≥нтерпретац≥й. ≤накше кажучи, в≥дсутн≥сть правил боротьби, ¤к≥ т≥льки ≥ могли б цю боротьбу зробити конкуренц≥Їю, а не голою силовою взаЇмод≥Їю (тут ¤ використовую загальн≥ настанови концепц≥њ конкуренц≥њ ≤.ћ.√олоти). “епер з ц≥Їњ ж точки зору погл¤немо на процес продукуванн¤ наукових по¤снень. ¬≥дм≥нн≥сть цього процесу пол¤гаЇ в тому, що тут принаймн≥ ≥снуЇ установка на максимально можливу рац≥онал≥зац≥ю процедури вибору м≥ж двома конкуруючими теор≥¤ми, обгрунтуванн¤ й формал≥зац≥ю ц≥Їњ процедури. ¬≥дпов≥дно, намагаютьс¤ сфомулювати критер≥њ такого рац≥онального вибору й метод його обгрунтуванн¤ (под≥бно до “Їдиниго методу обгрунтуванн¤” ќ.ћ.¬оњна). Ќаск≥льки можна зрозум≥ти, в сфер≥ продукуванн¤ наукових по¤снень збер≥гаЇтьс¤ ор≥Їнтац≥¤ на ≥деал когн≥тивноњ адекватност≥. « цього випливаЇ, що в ≥деал≥ ф≥нальним результатом наукового п≥знанн¤ у¤вл¤Їтьс¤ формулюванн¤ Їдиноњ, ун≥версальноњ науковоњ дискрипц≥њ, ¤ка включаЇ в себе ус≥ необх≥дн≥ по¤сненн¤. “аке соб≥ ун≥версальне по¤сненн¤, формула св≥ту. «вичайно, можна в≥д≥йти в≥д такого п≥дкреслено позитив≥ського образу науки. Ќаприклад, акцентувати можлив≥сть продукуван¤ наукового знанн¤ лише в ситуац≥њ певних практичних задач, щодо ¤ких знанн¤ виступатиме засобом њхнього вир≥шенн¤. “од≥ ортимуване наукою знанн¤ буде ор≥Їнтуватись на адекватн≥сть щодо поставленоњ задач≥. ≤ знов-таки, в ≥деал≥ ф≥нальним результатом наукового п≥знанн¤, що продукуЇтьс¤ задл¤ вир≥шенн¤ задач≥, у¤вл¤Їтьс¤ формулюванн¤ такого по¤сненн¤, ¤ке максимально ефективно вир≥шуЇ дану задачу: тобто з найменшою затратою ресурс≥в ≥ в найкоротш≥ строки. ј щоб вир≥шувати, ¤ке по¤сненн¤ буде ефективн≥шим щодо даноњ задач≥, потр≥бно вм≥ти њх сп≥вставл¤ти за певними рац≥ональними формал≥зованими критер≥¤ми. “обто, знов-таки, потр≥бен метод вибору.  р≥м того, по¤сненн¤ в межах науковоњ задач≥ Ї адекватним не сам≥й лише задач≥, але й об' Їкту, оск≥льки задача маю справу з об' Їктом, а не з самою собою. “аким чином, можна стверджувати, що в науц≥, чи принаймн≥ в тому њњ образ≥, ¤кий ¤ окреслив, Ї набагато б≥льше п≥дстав говорити про ситуац≥ю конкуренц≥њ, н≥ж в област≥ ≥нтерпретац≥й. јле чи можна говорити, що в науц≥ зовс≥м в≥дсутн≥й плюрал≥зм? «овс≥м н≥. «авжди був ≥ залишаЇтьс¤ евр≥стичний плюрал≥зм, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ в простому твердженн≥: дл¤ того, щоб в≥дбувавс¤ рух, потр≥бна внутр≥шн¤ суперечн≥сть (в даному випадку — внутр≥шньонаукова). ≤ щоб наука прогресувала, потр≥бно дек≥лька теоретичних по¤снень, з протисто¤нн¤ ¤ких викреслюватиметьс¤ наукова динам≥ка.  орочше, щоб обирати, потр≥бн≥ вар≥анти. Ќа етап≥ творчого пошуку справд≥: “everything goes” (¤к це сформулював ѕ.‘ейЇрабенд). јле не все йде в х≥д! ќтже, ¤кщо в наукових по¤сненн¤х плюрал≥зм Ї евр≥стичним, тобто етапним, пром≥жним, то в сфер≥ ≥нтерпретац≥й в≥н ф≥нальний, остаточний, абсолютний. « под≥бного протиставленн¤ ¤ розпочав св≥й виступ. јле ¤кщо усе так просто, то чи варто було б псувати пап≥р з цього приводу. ™ науков≥ по¤сненн¤: вони респектабельн≥, “пальц≥ в≥¤лом”, у них ≥снуЇ ≥снуЇ система “розборок” й усе “по пон¤тт¤х”. ј десь на околиц¤х великого житт¤, в спальних районах вештаютьс¤ в конопл¤н≥й ейфор≥њ неформальн≥ ≥нтерпретац≥њ — когн≥тивн≥ аутсайдери й прихован≥ борц≥ з системою.”се зрозум≥ло: де пацани, а де лохи, де цив≥льн≥, а де неформали. јле ¤к на мене, певн≥ проблемки лишаютьс¤. Ќакуков≥ по¤сненн¤ в шк≥р¤них танкерах й золотих ланцюгах на товстелезних ш≥¤х займаютьс¤ нормальою, зрозум≥лою справою — вони накопичують перв≥сний евр≥стичний кап≥тал, ¤кий в подальшому за кумул¤тивною схемою буде поступово примножувати самого себе: под≥бно до того, ¤к грош≥ робл¤ть грош≥, так знанн¤ робить знанн¤, по¤снюючи в≥доме через нев≥доме. „им же займаютьс¤ обдовбан≥, пробачте на слов≥, ≥нтерпретац≥њ, що втратили будь-¤ке прагненн¤ до когн≥тивного усп≥ху, гидують брати участь в еп≥стемолог≥чн≥й конкуренц≥њ й не ви¤вл¤ють н≥ найменшоњ приватноњ науково-п≥дприЇмницькоњ ≥н≥ц≥ативи? ўо це за контркультурне середовище, в паталог≥чно-толерантн≥й атмосфер≥ ¤кого ≥нтерпретац≥њ-неформали самостверджуютьс¤ й реал≥зують певн≥, так≥, що наче б то принципово не п≥ддаютьс¤ артикул¤ц≥њ, ≥деали? ј кр≥м того, на особливу увагу заслуговуЇ ненормативна лексика цих декласованих елемент≥в: наск≥льки небезпечним Ї потуранн¤ под≥бному забрудненню науковоњ мови? ћожливо, ≥нтерпретац≥¤м — цим паразитам на здоровому т≥л≥ науки — нарешт≥ прийшов час остаточно затулити пельку й змусити йти в “ш≥стки” до д≥лових чувак≥в — наукових по¤снень?   Ќаск≥льки мен≥ в≥домо, пон¤тт¤ ≥нтерпретац≥њ одним з перших спробував впровадити в науку ƒ≥льтей. ¬≥н був серед ф≥лософ≥в, що розробл¤ли категор≥ю “Geisteswissenschaften” — “науки про дух”, або “систематизован≥ гуман≥тарн≥ науки”. ¬ той час, починаючи приблизно з початку 19 стол≥тт¤, почав набирати силу антинатурал≥стичний напр¤мок в ф≥лософ≥њ, в межах ¤кого про¤снювалась ≥ обгрунтовувалась специф≥ка п≥знанн¤, котре мало справу з культурою (а не природою) — так би мовити, людським духом ≥ його продуктами. Ќа¤вн≥сть принциповоњ р≥зниц≥ м≥ж “науками про природу” й “науками про дух” тогочасн≥й ф≥лософськ≥й св≥домост≥ представл¤лась очевидною, оск≥льки ц¤ р≥зниц¤ була закладена ще в в дуал≥стично-картез≥анськ≥й традиц≥њ ф≥лософ≥њ Ќового часу, де передбачалось радикальне розведенн¤ природи ≥ духу, res cogitans ≥ res extensa. ≤ проблема пол¤гала лише в точному методолог≥чному про¤сненн≥ ц≥Їњ р≥зниц≥, а в≥дтак й р≥зниц≥ в методах дос¤гненн¤ достов≥рност≥ гуман≥тарного й природничого п≥знанн¤. ќсоблив≥сть п≥дходу ƒ≥льте¤ пол¤гала в тому, що в≥н намагавс¤ сформувати специф≥чний дл¤ гуман≥тарних наук метод дос¤гненн¤ т≥Їњ ж об' Їктивност≥, достов≥рност≥ й загальнозначимост≥, що й у математичному природознавств≥. “як забезпечити наукам про культуру таку ж строг≥сть й загальнозначим≥сть, котрою волод≥ють природнич≥ науки, — це питанн¤ турбувало ƒ≥льте¤ прот¤гом всього його житт¤”, — пише про ƒ≥льте¤ ѕ.ѕ.√айденко. ¬ласне, проблема обгрунтуванн¤ гуман≥тарних наук ≥ њхнього специф≥чного методу була не чим ≥ншим, ан≥ж њхнЇ узгодженн¤ з нормами загальнозначимост≥ й ≥деалами об' Їктивност≥ тогочасного природознавства. ƒ≥льтей наче ствить за мету дос¤гненн¤ в гуман≥тарних науках природознавчих ≥деал≥в неприродознавчими засобами. „им же, власне, ƒ≥льте¤ не влаштовуЇ природознавча методолог≥¤? „и не прост≥ше було б поступово перенести њњ в гуман≥тарн≥ науки, нехай ≥ з певними обмеженн¤ми, зам≥сть того, щоб губитись у здогадках щодо аристократичноњ ориг≥нальнист≥ гуман≥тарних метод≥в? ƒ≥льтей вважав, що радикальна специф≥ка предмета гуман≥тарних наук не дозвол¤Ї зд≥йснити таке перенесенн¤ природознавчих метод≥в ≥ зокрема метод≥в природничонаукового по¤сненн¤. ўо ж це за предмет? ƒ≥льтей дл¤ його позначенн¤ вживаЇ ц≥лу низку пон¤ть: “внутр≥шн¤ д≥йсн≥сть”, “внутр≥шн≥й зм≥ст”, “псих≥чне”, “людський дух”, “внутр≥шнЇ житт¤”, “внутр≥шн≥й св≥т”, “внутр≥шньолюдське”, “духовне житт¤”, “духовна творч≥сть”, “душевна життЇв≥сть”, “внутр≥шн¤ життЇв≥сть”, тощо. ¬ будь-¤кому раз≥, це де¤ка позаприродна реальн≥сть, головною характеристикою ¤коњ Ї њњ приналежн≥сть людськ≥й д≥¤льност≥, а також њњ ≥сторичн≥сть. ѕричому ≥сторичн≥сть тлумачитьс¤ “не ¤к посл≥довн≥сть момент≥в ≥ не ¤к л≥н≥¤, що веде з “минулого” через “д≥йсне” до “майбутнього” (¬.—.ћалахов). Ћюдське бутт¤ ≥сторичне в тому сенс≥, що воно завжди перебуваЇ в ун≥кальн≥й ситуац≥њ, ¤ка не може бути н≥ виведеною з попередньоњ, н≥ зведеною до наступноњ. ≤накше кажучи, передметом гуман≥тарних наук Ї одиничн≥сть: в одному з м≥сць ƒ≥льтей говорить про “Dasein”, що його в украњнському вар≥ант≥ перекладено ¤к “одиничне ≥сторичне бутт¤” (’рестомат≥¤, ƒ≥льтей, с.53). ѕроте д≥льтењвска ≥нтерпретац≥¤ предмету гуман≥тарних наук ставить п≥д сумн≥в припущенн¤, зг≥дно з ¤ким “ос¤гненн¤ одиничного може бути виведене не р≥вень об' Їктивност≥” (там само, с.33). јдже “все ≥ндив≥дуальне Ї предметом спогл¤данн¤, а пон¤тт¤ маЇ справу не з самим ≥ндив≥дуальним..., а з в≥дношенн¤ми м≥ж ≥ндив≥дуальними ¤вищами” (ѕ.ѕ.√айденко, ё.Ќ.ƒавыдов. »стори¤ и рациональность, с.34). “ому Ї п≥дстави стверджувати, що тлумаченн¤ ƒ≥льтеЇм предмету гуман≥тарних наук саме по соб≥ проблематизуЇ можлив≥сть об' Їктивного, загальнозначимого в≥дтворенн¤ цього предмету. ѕроте, особлив≥сть гуман≥тарних наук пол¤гаЇ не лише в специф≥ц≥ предмету п≥знанн¤, але й у способ≥ даност≥ цього предмета. « даного приводу ƒ≥льтей пише: “ћабуть, гуман≥тарн≥ науки ≥ справд≥ мають ту перевагу над ус≥м природничо-науковим знанн¤м, що њхн≥й предмет становить собою не просто чуттЇво дане ¤вище, не одне лише в≥дображенн¤ д≥йсност≥ у св≥домост≥, а саму безпосередньо дану внутр≥шню д≥йсн≥сть — ≥ саме њњ ¤к зсередини пережитий зв' ¤зок” (’рестомат≥¤, ƒ≥льтей, с.34). “ак витлумачений спос≥б даност≥ мусить гарантувати, що предмет п≥знанн¤ Ї все ж таки доступним суб' Їктов≥ дл¤ подальшоњ рефлекс≥њ ≥ категор≥ального вираженн¤. ѕроблема пон¤ттЇвого схопленн¤ предмета гуман≥тарних наук зн≥маЇтьс¤, бо предмет вже безпосередньо, тобто позапон¤ттЇво, переживаЇтьс¤ суб' Їктом гуман≥тарного п≥знанн¤. ѕредмет вже Ї всуб' Їкт≥ ≥ нав≥ть самим цим суб' Їктом. Ќаведу з цього приводу ще одне висловлюванн¤ ƒ≥льте¤. ¬≥н пише: “яким чином ≥ндив≥дуальн≥сть може чуттЇво даний њй чужий ≥ндив≥дуальний життЇвий ви¤в довести у соб≥ до об' Їктивного розум≥нн¤? ”мова, з ¤кою пов' ¤зана ц¤ можлив≥сть, пол¤гаЇ у тому, що в жодному чужому ≥ндив≥дуальному ви¤в≥ не може з' ¤витись щось таке, чого б не м≥стила у соб≥ також сама ос¤гаюча життЇв≥сть. “≥ сам≥ функц≥њ ≥ нев≥д' Їмн≥ складов≥ Ї в ус≥х ≥ндив≥дуальност¤х, ≥ лише за м≥рою њхньоњ ≥нтенсивност≥ розр≥зн¤ютьс¤ здатност≥ р≥зних людей” (там само, с.54). “им самим ƒ≥льтей дл¤ обгрунтуванн¤ можливост≥ гуман≥тарного п≥знанн¤ звертаЇтьс¤ до метаф≥зичного постулату ≥сторизованого апр≥оризму гегел≥вського типу. “аким чином, дл¤ д≥льтеЇвськоњ ф≥лософ≥њ житт¤ пров≥дне м≥сце пос≥даЇ категор≥¤ “переживанн¤”. јдже дана ф≥лософ≥¤ покликана в≥д≥гравати роль своЇр≥дного метаф≥зичного п≥дгрунт¤ гуман≥тарних наук, ¤ке надаЇ њм “умови можливост≥”. ‘≥лософ≥¤ житт¤ наче “по¤снюЇ”, ¤ким мусить бути бутт¤, аби гуман≥тарн≥ науки ви¤вилис¤ взмоз≥ надавати загальнозначиме достов≥рне знанн¤.  атегор≥¤ “переживанн¤” позначаЇ ту висх≥дну дорефлексивну Їдн≥сть суб' Їкта ≥ об' Їкта, що њњ так старанно уникаЇ природознавство, ≥ саме завд¤ки цьому уникненню набуваЇ своЇњ класичноњ форми.   ќднак ви можете мене запитати: нав≥що нам, пане Ѕублику, ваш ƒ≥льтей з ус≥ма його переживанн¤ми, модусами данност≥, ≥сторичност¤ми та одиничност≥ми? ’≥ба ми можемо сьогодн≥ всерйоз говорити про цей довол≥ нањвниий ≥нтуњтив≥зм, про цю архањчну ф≥лософ≥ю св≥домост≥ з романтичними поправками? ƒе тут ≥нтерпретац≥¤?! ≤нтерпретац≥ю давай!!! ўо ж, не буду вас тамувати (не знаю, чи правильно ¤ висловивс¤). ‘≥лософ≥¤ ƒ≥льте¤ кр≥м онтолог≥њ м≥стить також ≥ суто методолог≥чну частину — вченн¤ про герменевтику ¤к методолог≥ю гуман≥тарних наук. ¬ цьому вченн≥ пров≥дне м≥сце займають саме т≥ категор≥њ, ¤к≥ нас сьогодн≥ ц≥кавл¤ть: розум≥нн¤ й ≥нтерпретац≥¤. јле њхнЇ вживанн¤ ƒ≥льтеЇм докор≥нно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д сучасного ф≥лософського слововжитку, де категор≥¤ “розум≥нн¤” м≥стить так≥ конотац≥њ ¤к неперев≥рюван≥сть, негарантован≥сть, дорац≥ональн≥сть, нев≥дтворюван≥сть, а “≥нтерпретац≥¤” утримуЇ так≥ контексти, ¤к множинн≥сть, несп≥вставн≥сть, ун≥кальн≥сть. «рештою, в сучасн≥й герменевтиц≥ категор≥њ “розум≥нн¤” й “≥нтерпретац≥¤”, ¤к≥ в своЇму специф≥чному значенн≥ запозичен≥ з ф≥лософ≥њ ƒ≥льте¤, грунтують когн≥тивний плюрал≥зм гуман≥тарного п≥знанн¤, його нев≥дворотню теоретико-методолог≥чну множинн≥сть. як же могло трапитис¤ таке “ганебне перекрученн¤ першоджерел”? як ¤ вже зазначав, ƒ≥льтей вважаЇ, що одиничне ≥сторичне бутт¤ переживаЇтьс¤ кожною людиною, — ≥ в цьому в≥дношенн≥ воно Ї безпосередньо даним. ¬ той же час безпосередньо даним Ї лише наше власне ≥сторичне бутт¤, тод≥ ¤к “чуже бутт¤ даЇтьс¤ нам насамперед у фактах зовн≥шнього сприйн¤тт¤, у жестах, звуках ≥ д≥¤х. “≥льки завд¤ки процесу в≥дтворенн¤ (Nachbildung) того, що таким чином потрапл¤Ї до орган≥в чутт¤ у вигл¤д≥ окремих ознак, ми доповнюЇмо це внутр≥шнЇ. ¬се... ми мусимо привнести з≥ своЇњ власноњ життЇвост≥” (там само, с.34). Ѕ≥льше того, нав≥ть зм≥ст ≥ структура нашого власного внутр≥шнього досв≥ду також не Ї безпосередньо даними ≥ потребують ≥нтерпретац≥њ. ѕостаЇ запитанн¤: то що ж, власне, Ї безпосередньо даним? „и ƒ≥льтей просто брутально шуткуЇ? Ѕезпосередньо даним Ї не кожний конкретний предмет гуман≥тарного п≥знанн¤, ≥ не ми сам≥ ¤к один з цих предмет≥в, — безпосередньо даною Ї специф≥чна природа предмету гуман≥тарних наук, тобто та “res cogitans” —“внутр≥шн¤ д≥йсн≥сть” ¤к така — оск≥льки сама людина вже Ї такою “cogitans”. ÷е своЇр≥дний “досв≥д бутт¤” тим, що згодом виступаЇ предметом гуман≥тарного п≥знанн¤. ј вже саме це п≥знанн¤, що базуЇтьс¤ на такому буттЇвому досв≥д≥, Ї за своЇю суттю розум≥нн¤м. ƒ≥льтей пише: “–озум≥нн¤м ми називаЇмо процес, що у ньому з чуттЇво даних ви¤в≥в душевного житт¤ ми приходимо до його п≥знанн¤” (там само, с.51). ¬ ≥ншому м≥сц≥ ƒ≥льтей висловлюЇтьс¤ б≥льш загально: “ѕроцес, у ¤кому ми з≥ знак≥в, чуттЇво даних ≥ззовн≥, п≥знаЇмо певний внутр≥шн≥й зм≥ст, ми називаЇмо розум≥нн¤м” (там само, с.35). “аким чином, здавалос¤ б, категор≥¤ “розум≥нн¤”, передбачаЇ в≥дношен¤ “внутр≥шнЇ — зовн≥шнЇ”, “форма — зм≥ст”, зрештою “знак — значенн¤”, що в принцип≥ передбачаЇ однозначн≥сть зв' ¤зку в даних в≥дношенн¤х, а в≥дтак ≥ неможлив≥сть, чи принаймн≥ небажан≥сть розходжень в тлумаченн¤х цих зв' ¤зк≥в. ј це вже був би безпосередн≥й п≥дступ до класичного ≥деалу науковоњ адекватност≥. ѕроте, д≥льтењвське витлумаченн¤ категор≥њ “розум≥нн¤” п≥дкреслюЇ докор≥нну в≥дм≥нн≥сть когн≥тивного процесу природознавства й гуман≥тарних наук. ѕ≥знанн¤ природничих наук починаЇтьс¤ з “чуттЇвих даних ≥ззовн≥” ≥ ними ж — в “практиц≥” — зак≥нчуЇтьс¤. ¬ласне, умовою природознавства Ї неприпустим≥сть будь-¤коњ “внутр≥шньоњ реальност≥”. як говорить з цього приводу ћамардашв≥л≥, “щоб св≥т дл¤ нас був зрозум≥лим, ми мусимо повн≥стю вилучити з≥ св≥ту св≥дом≥сть ≥ пов' ¤зану з нею психолог≥ю”. ƒл¤ гуман≥тарноњ ж науки, ¤к њњ розум≥Ї ƒ≥льтей, зрозум≥ти щось — це означаЇ ви¤вити в цьому “щось” своЇ бутт¤, тобто в≥дновити ситуац≥ю тотожност≥ суб' Їкта ≥ об' Їкта п≥знанн¤. ‘≥лософсько-методолог≥чна настанова, що њњ пропонуЇ ƒ≥льтей гуман≥тарним наукам — п≥знати (“зрозум≥ти”) предмет означаЇ стати ним — Ї антитезою методолог≥чн≥й позиц≥њ природознавства, що збер≥гаЇ суб' Їкт-об' Їктне протиставленн¤ ¤к штучно зорган≥зовану когн≥тивну ситуац≥ю, де уможливлюЇтьс¤ прост≥р дл¤ категор≥альноњ рефлекс≥њ. ќтже, методолог≥чн≥ передумови, ¤к≥ пропонував ƒ≥льтей гуман≥тарним наукам, зокрема його метод розум≥нн¤, фактично виключали п≥дстави, на ¤ких можна було збер≥гати ≥деал науковоњ об' Їктивност≥, а в≥дтак залишали прост≥р дл¤ плюрал≥зац≥њ гуман≥тарного знанн¤. ÷е щодо категор≥њ розум≥нн¤. “епер щодо ≥нтерпретац≥њ. ¬итлумаченн¤м, або ≥нтерпретац≥Їю ƒ≥льтей називав “розум≥нн¤ довгочасно ф≥ксованих життЇвих ви¤в≥в” (там само, с.36), або й нав≥ть вужче: “розум≥нн¤ письмово заф≥ксованих життЇвих ви¤в≥в, зд≥йснюване з ус≥ма правилами мистецтва” (там само, с.51). ≤нтерпретац≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д розум≥нн¤ тим, що њњ об' Їкти Ї б≥льш сталими, — тобто ц¤ р≥зниц¤ в≥дносна. јдже ≥нтерпретуватись можуть жести, слова, д≥њ, витвори мистецтв, музично оформлен≥ звуки, писемн≥ джерела, господарськ≥ устроњ, конституц≥њ. ѕроте “т≥льки в мов≥ внутр≥шньолюдське д≥стаЇ своЇ найповн≥ше, вичерпне й об' Їктивно зрозум≥ле вираженн¤. ј тому мистецтво розум≥нн¤ с¤гаЇ своЇњ кульм≥нац≥њ у витлумаченн≥ або ≥нтерпретац≥њ на¤вних у писемност≥ залишк≥в людського бутт¤” (там само, с.36). «а таких умов, на думку ƒ≥льте¤, Ї можливим “контрольований р≥вень об' Їктивност≥”. ќднак фактично матер≥альна “стал≥сть” мови аж н≥¤к не означаЇ сталост≥ њњ значень ≥ в≥дсторонен≥сть останн≥х в≥д ≥сторичних й д≥¤льн≥сно-практичних контекст≥в!   “аким чином, категор≥¤ ≥нтерпретац≥њ ¤к “розум≥нн¤ за правилами” хоч ≥ використовувалась ƒ≥льтеЇм дл¤ дос¤гненн¤ гуман≥тарними науками ≥деалу об' Їктивност≥, фактично ж м≥стила в соб≥ потенц≥ал когн≥тивного плюрал≥зму, що й визначило подальший ф≥лософський слововжиток даного пон¤т¤. ¬≥дтак д≥льтеЇвськ≥ намаганн¤ в сфер≥ гуман≥тарних наук були сприйн¤т≥ його посл≥довниками не ¤к спроби приведенн¤ гуман≥таристики у в≥дпов≥дн≥сть до природничонаукових ≥деал≥в, а саме ¤к в≥дмежуванн¤ в≥д цих ≥деал≥в ≥ формуванн¤ власних гуман≥тарно-наукових критер≥њв ≥ норм. ≤ сьогодн≥ ≥нтерпретац≥¤ проголошуЇтьс¤ одн≥Їю з пров≥дних форм гуман≥тарного знан¤, зокрема в галуз≥ соц≥альних наук ≥ культуролог≥њ. Ѕо ж ц≥ галуз≥ спр¤мован≥ не на ф≥ксац≥ю закон≥в, под≥бних до природознавчих, а на розум≥нн¤ витвор≥в людськоњ д≥¤льност≥, “людського духу”. “ак ¤ бачу можливе обгрунтуванн¤ специф≥ки гуман≥тарного п≥знанн¤ й ≥нтерпретац≥њ ¤к особливоњ форми цього п≥знанн¤. ’оча, направду кажучи, в м≥й натруджений непосильними думками мозок закрадаЇтьс¤ п≥дозра, що ≥нтерпретац≥¤ — то не когн≥тивна форма, а спос≥б особист≥сного самоствердженн¤, ¤кий до “людського духу” з ус≥ма його “прагненн¤ми до ≥стини” маЇ надто опосередковане в≥дношенн¤, ¤кщо взагал≥ маЇ...

 

 

¬се публикации философского клуба

 

Хостинг от uCoz