оментар п≥сл¤ лекц≥њ
—–—– – була останньою крањною, котра в≥дмовилась в≥д розвитку на користь л≥берал≥зму . ” —Ўј немаЇ реальних ≥нструмент≥в впливу на пол≥тику ѕ≥вн≥чноњ орењ, бо јмерика вже втратила статус реального геопол≥тичного центру. —в≥това геопол≥тична система знаходитьс¤ у стан≥ стагнац≥њ, а ™вропа навр¤д чи в≥дбудетьс¤ ¤к пол≥тичне ц≥ле без “урц≥њ.
÷е лише дек≥лька перлин широко в≥домого у певних колах соц≥олога ≤мануњла ¬алерстайна. …ого лекц≥¤, що в≥дбулась у ст≥нах „ервоного корпусу ињвського нац≥онального ун≥верситету, була звичайна ≥ дивна одночасно: вона мала переважно ретроспективний характер ≥ у своњх головних положенн¤х в≥дтворювала зм≥ст його ж, ¬алерстайна, недавнього ≥нтерв'ю дл¤ украњнськоњ верс≥њ рос≥йського виданн¤ “≈ксперт” (саме останнЇ ≥н≥ц≥ювало в≥зит вченого в ”крањну). ƒе¤ка дивн≥сть лекц≥њ пол¤гала у тому, що вона не м≥стила експл≥кованих авторських тез. јвторською була власне реконструкц≥¤ ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин другоњ половини двадц¤того стол≥тт¤. ≤ центральноњ смисловою ланкою, так би мовити вектором ц≥Їњ реконструкц≥њ ви¤вилось н≥ що ≥нше ¤к деструктивна геопол≥тична роль —Ўј у св≥товому процес≥. я б нав≥ть сказав, що ус¤ кињвська лекц≥¤ ¬аллерстайна – це суц≥льне викритт¤ —Ўј: спочатку викритт¤ таЇмних нам≥р≥в ц≥Їњ крањни, њњ змови з —–—–, а згодом викритт¤ нин≥шньоњ нем≥чност≥ јмерики, њњ “занепаду”. «рештою, склалось таке враженн¤, що ¬алерстайн спробував суто в м≥с≥онерськ≥й манер≥ “розкрити оч≥” украњнц¤м на сучасн≥сть ≥ њњ героњв.
¬ цьому контекст≥ не можна не в≥дм≥тити орган≥зац≥йний контекст в≥зиту – орган≥зац≥йний, ¤кий плавно переходить в пол≥тичний. –ос≥йське анал≥тичне виданн¤ запрошуЇ американського антиамерикан≥ста в ”крањну з просв≥тницькою м≥с≥Їю – допомогти роз≥братись... не з сучасними експл≥кац≥¤ми св≥то-системного анал≥зу, ¤ким власне, ≥ уславивс¤ ¬алерстайн ¤к науковець, а з хижим обличч¤м јмерики. «в≥сно, при бажанн≥ антиамерикан≥зм можна вважати такою експл≥кац≥Їю. јле чи робить соб≥ славу ¬алерстайн, коли ц≥лу методолог≥ю зводить до Їдиного геопол≥тичного вектору?
ѕроте справа нав≥ть не у самому ¬алерстайн≥, а в рос≥йських стереотипах новоњ украњнськоњ влади. «даЇтьс¤, рос≥¤ни продовжують сприймати “помаранчев≥ под≥њ” ¤к американську спецоперац≥ю, а в≥дтак нин≥шнЇ украњнське кер≥вництво на чол≥ з ёщенко – ¤к американську агентуру. ≤ найнеприЇмн≥ше дл¤ рос≥йського кер≥вництва, здаЇтьс¤, те, що простих украњнц≥в ус¤ ц¤ вакханал≥¤ не дуже то й засмучуЇ: втратили вони в≥дчутт¤ слов'¤нського братерства, а в≥дтак ≥ сп≥льного ворога не в≥дчувають. ƒобре, що рос≥¤ни мають знаних ≥ не дуже пол≥ттехнолог≥в, ¤к≥, мабуть, ≥ порадили звернути снагу переконуючого впливу не на украњнське населенн¤ в ц≥лому ≥ не на перших ос≥б зокрема, а на ≥нтелектуальну ел≥ту – не надто численний, але вельми впливовий сусп≥льний прошарок, ¤кий фактично в≥д≥граЇ функц≥ю середовища ≥снуванн¤ ≥ розвитку дл¤ “л≥дер≥в думок”. ј дл¤ збуренн¤ ≥нтелектуального процесу було обрано ф≥гуру академ≥чного нонконформ≥ста, людини з гострим розумом ≥ американським громад¤нством, до того ж у такому в≥ц≥, коли вже починають забувати, але ще Ї що сказати св≥тов≥.
’ант≥нгтон так чи ≥накше насл≥дуЇ марксистську традиц≥ю критичного анал≥зу буржуазного сусп≥льства. « т≥Їю лише р≥зницею, що у ћаркса каптал≥зм заперечував сам себе, в лен≥н≥зм≥ в≥н загнивав , а у ¬алерстайна кап≥тал≥зм занепадаЇ . ќлег Ѕ≥лорус, ¤кий чомусь ви¤вивс¤ сп≥вдодопов≥дачем ¬алерстайна, але про зм≥ст допов≥д≥ ¤кого краще згадувати не будемо, не зм≥г утриматись в≥д згадки про ≥мпер≥ал≥зм в тому сенс≥, ¤к його тлумачив Ћен≥н – найвища стад≥¤ кап≥тал≥зму. ≤ справд≥, картина, змальована ¬алерстайном, фактично в≥дтворюЇ лог≥ку м≥ж≥мперськоњ боротьби. –уш≥Їм геопол≥тичних процес≥в ¬алерстайн пропонуЇ вважати саме розвиток за рахунок експанс≥њ, ≥ в цьому в≥н лише застосовуЇ лен≥нськ≥ принципи анал≥зу м≥жнародноњ ситуац≥њ до под≥й сучасност≥. ¬≥дтак в теоретичн≥й новизн≥, принаймн≥ щодо виголошеноњ у иЇв≥ допов≥д≥, ¬алерстайна звинуватити важко. ќднак в аудитор≥њ не м≥г не викликати захопленн¤ справжн≥й енциклопедизм ¬алерстайна, його здатн≥сть вести розмову щодо будь-¤коњ пол≥тичноњ под≥њ нов≥тньоњ ≥стор≥њ.
як мен≥ здалось, дл¤ аудитор≥њ лекц≥¤ ¬алерстайна ви¤вилась нудною ≥ захоплюючою одночасно. Ќудною уже хоча б тому, що лекц≥¤ – а саме так найточн≥ше можна квал≥ф≥кувати його допов≥дь – це дидактичний формат, ¤кий вигл¤даЇ ¤вним анахрон≥змом на початку двадц¤того стол≥тт¤. ’оча симптоматично, що ц¤ лекц≥¤ в≥дбулась саме в украњнському вуз≥ є1 – локомотив≥ украњнськоњ вищоњ школи, ¤ка так щиро ≥ нав≥ть в≥дчайдушно симулюЇ осв≥тн≥ реформи. Ќатом≥сть захоплюючим можна назвати самого допов≥дача: його неос¤жну ерудован≥сть, експрес≥ю, нав≥ть харизматичн≥сть. Ќе послуговуючись н≥¤кими пап≥рц¤ми, ¬алерстайн дв≥ години не просто розпов≥дав – в≥н в≥щував . ≤ справд≥, ¤кось не повертаЇтьс¤ ¤зик говорити “соц≥олог≥¤ ¬алерстайна”, “теор≥¤ ¬алерстайна” або “погл¤ди ¬алерстайна”. Ќ≥, ми маЇмо справу саме з вченн¤м ¬алерстайна – вченн¤м, ¤кому можна сл≥дувати, ¤кого можна зректись, але ¤ке безглуздо заперечувати. ƒовгостроков≥ прогнози щодо багатоаспектноњ взаЇмод≥њ рефлексивних систем – це ще не та сфера, де можлив≥ науков≥ емп≥ричн≥ перев≥рки: тут радше пафос, острахи, над≥њ, перестороги... ≤ ¬алерстайн ¤кнайкраще п≥дходить на роль “буре-в≥сника”. “ак≥ люди потр≥бн≥ св≥тов≥, особливо св≥тов≥ сучасному, в ¤кого голова йде обертом в≥д др≥бних усп≥х≥в, за ¤кими губл¤тьс¤ велик≥ небезпеки. јле чи потр≥бен науково обірунтований антиамерикан≥зм крањнам, що лише нещодавно зв≥льнились в≥д такого типу ≥дентичност≥, ¤ка формуЇтьс¤ за рахунок протиставленн¤ “друг – ворог”?
***
—татт≥ за темою:
√еокультура развити¤ или трансформаци¤ нашей культуры?
√лобальна¤ культура — спасение, угроза или миф?
«агальний зб≥р ≤нтернет-матер≥ал≥в про ¬алерстайна
¬се публикации философского клуба
